Судмедекспертів Буковини знають навіть в Австралії, а їхні розробки охоче впроваджує Китай

Вже на початку липня до Чернівців приїдуть провідні судмедексперти зі 12 країн світу: від Німеччини й Чехії до Швейцарії та Австралії. Вони візьмуть участь у Міжнародному судово-медичному конгресі, проведення якого саме у Чернівцях є свідченням високого авторитету профільної служби області не лише в Україні, але й у Європі та світі. Служби, яка, до речі, за словами її непересічного керівника, начальника Чернівецького обласного бюро судмедекспертизи, завкафедрою судової медицини та медичного правознавства БДМУ, доктора медичних наук, професора Віктора БАЧИНСЬКОГО півтора місяця тому відзначила 75-у річницю з часу свого створення. Про її становлення та успіхи й ведемо з ним бесіду.  

- Наказ про створення Чернівецького обласного бюро судово-медичної експертизи датовано 11 квітня 1944 року, - розпочинає розповідь Віктор Теодосович. – Згідно з архівними даними, штат Бюро був дуже невеличким, він складався лише з шести осіб: судмедексперта, лаборанта, санітарів моргу та екзотичної як на сьогодні посади кур’єра. Розмістилося Бюро у приміщенні по вул. Кишинівській, 2, яке 1927 року, коли територія Чернівецької області була у складі королівської Румунії, збудували одразу для потреб судово-медичної експертизи. За Румунії службу уособлював один судово-медичний експерт, який мешкав неподалік у двоповерховому будинку на розі вулиць Кишинівської та Січових Стрільців, причому він цілком належав лише йому.

Не менш цікавою є історія приміщення сучасної кафедри судової медицини БДМУ. У просторому залі на першому поверсі (розділеному згодом на аудиторії) відспівували покійників, а над ним на другому поверсі була ризницька, де священики переодягалися і готувалися до проведення обряду. Дах приміщення із каплицею вінчав хрест, який зняли з приходом радянської влади.

Зважаючи, що поруч цвинтар, розміщення поблизу судмедекспертизи, моргу та приміщення для відспівування покійників виглядало цілком логічним. Крім приміщень, із тих дорадянських часів у нас зберігся лише мармуровий стіл для розтину тіл померлих.  

- Як розвивалася служба далі?

- Протягом 40-х-50-х років відкривалися районні підрозділи судмедекспертизи, починали проводити лабораторні дослідження, а у вересні 1945 року було засновано кафедру судової медицини як самостійний підрозділ новоствореного медичного інституту. До 1958 року кафедра не мала своєї постійної навчальної бази. Педагогічний процес здійснювався в судово-медичній лабораторії військового округу, у міській лікарні №2, у навчальних кімнатах інших кафедр інституту та в приміщеннях обласного Бюро судово-медичної експертизи. Лише у 1958 році була здійснена капітальна реконструкція корпусу по вул. Кишинівській 2, що дало змогу створити необхідні умови для подальшого становлення навчального процесу і розвитку кафедри.

За роки роботи служби судмедекспертизу області очолювали 11 керівників, серед яких було декілька жінок, значно зріс її штат (тепер він налічує 156 осіб, з яких 72 – це лікарі різних спеціальностей), змінилася структура й функції, які найближчим часом, мабуть, зазнають подальших змін. Принаймні, так би воно мало бути. Сьогодні ми зобов’язані робити розтин фактично усіх померлих, що є порушенням прав людини. За кордоном цього немає, розтин роблять лише у разі насильницької смерті. Якщо чинне законодавство привести у відповідність до європейських норм, то все зміниться і будемо виконувати ту функцію, яка, власне, має бути притаманна судмедекспертизі. Наразі ж 50-60% нашої роботи потрібна хіба що для статистики. Це дуже нераціонально, оскільки даремно витрачаються кошти на розхідні матеріали, реактиви. Натомість їх краще було б скерувати на придбання новітнього обладнання, створення сучасних, вкрай потрібних підрозділів.  

- Очоливши службу у 33 роки, свого часу Ви стали наймолодшим керівником судмедбюро СРСР. Прикметно, що керуєте Бюро також уже 33 роки. Що вдалося зробити за цей час?

- Всі роки на посаді безперервно щось ремонтую та перебудовую (посміхається, - авт.). Коли очолив Бюро 1986 року, у будівлі на вул. Кишинівській, 2 воно займало лише три кімнати, решта належала похоронному бюро і керівництву кладовища. У дворі у приміщенні, де зараз працює відділення судово-медичної токсикології, містився червоний куток похоронного бюро. Тут була земляна підлога та проводив репетиції похоронний оркестр. Поруч була майстерня з виготовлення трун, бараки, де зберігалися надгробні вінки (відтоді не переношу запаху хвої, сприймаю його хіба що у лісі).

Потужного лабораторно-діагностичного підрозділу служба не мала. У малесенькій кімнатці перед моргом, де зараз санітарська, тулилося відділення судово-медичної гістології. Ще в одній у приміщенні теперішньої кафедри - відділення судово-медичної біології. А у підвалі з велетенськими щурами навпроти сучасної гімназії №4 на вул. Щепкіна, 1, працювали судово-біологічне і судово-хімічне відділення.

Мав намір об’єднати всі підрозділи служби під одним дахом, створивши для неї найкращі умови. Вдалося вибити фантастичні, як на кінець 80-х, кошти в сумі 17,5 тисячі радянських карбованців для виготовлення проектно-кошторисної документації на будівництво чотириповерхового корпусу Бюро. Його мали збудувати поруч зі старою будівлею на вул. Кишинівській, 2, з’єднавши їх галереєю. Тільки-но проект погодили, як 1989 року з території області зняли сейсмічність (з цієї причини будівлі більше не потребували додаткового зміцнення) і його потрібно було переробити. Коли ж це завершив, СРСР розпався і про нове будівництво вже не було мови.  Відтак розширював службу за рахунок інших приміщень. Спочатку вдалося виселити з Кишинівської, 2 похоронне бюро, капітально відремонтувати приміщення для відділення судово-медичної токсикології. У 1992 році відвоював один із колишніх корпусів наркодиспансеру на вул. Мусоргського, 9. Після ремонту тут розмістили три відділення: судово-медичної імунології, судмедцитології та судово-медичної експертизи потерпілих, звинувачених та інших осіб, які тут працюють і дотепер. Декілька років тому цей корпус капітально відремонтували і сьогодні його умови не гірші від європейських.

Відділення судово-медичної криміналістики, гістології та бухгалтерію розмістили у будівлі на вул. Руській, 124. Її отримали за сприяння міської влади, коли звідси перевели на «Гравітон» КЖРЕП-13.

Розповідати про це швидко, та добитися виділення приміщень саме нашій службі, як і знайти кошти на їх перебудову й ремонт було дуже непросто. Ремонтні роботи, між іншим, тривають. Наразі у корпусі на вул. Кишинівській, 2, де зробили новий архів, затишну кімнату для водіїв, які працюють фактично цілодобово, переробляємо токсикологію та маємо капітально відремонтувати морг тощо.  

- Це – матеріальний бік справи. А якими досягненнями зустрів колектив служби 75-річчя Бюро?   

- За роки своєї діяльності колективом Бюро судово-медичної експертизи проведено більш як 20 тисяч експертиз та досліджень трупів, понад 60 тисяч експертиз та обстежень потерпілих, звинувачених та інших осіб, більше 2000 комісійних судово-медичних експертиз, десятки тисяч судово-гістологічних, судово-імунологічних, судово-цитологічних, медико-криміналістичних, судово-токсикологічних експертиз та досліджень. Надано десятки тисяч консультацій працівникам правоохоронних установ, здійснено біля 10-ти тисяч виїздів на місця пригод, працівники служби взяли участь у більш як тисячі судових засідань в якості експертів тощо.

Наша служба є однією з кращих в Україні, Бюро стабільно утримує друге місце після Дніпропетровська, який обходить лише тим, що має краще обладнання. Чернівецьке бюро судмедекспертизи єдине в Україні має повністю укомплектований штат. Завдяки тому, що єдиним комплексом працюємо з профільною кафедрою БДМУ, відтак маємо повноцінний симбіоз науки і практики. За рахунок цього рівень підготовки кадрів у Чернівцях (постійно готуємо 6-7 інтернів, маємо аспірантуру й докторантуру) дуже високий, за заявками колег готуємо спеціалістів і для інших областей. 

Лідерська рейтингова позиція обласного Бюро судмедекспертизи пов’язана з активною новаторською діяльністю його працівників та з чималою кількістю унікальних наукових розробок фахівців кафедри судової медицини та медичного правознавства БДМУ, у складі якої працюють три професори, що є наразі безпрецедентним для України.  

Однією з нещодавніх, найбільш важливих розробок судмедекспертів області є нова методика визначення давності настання смерті та прижиттєвих ушкоджень. Якщо раніше, приміром, давність настання смерті можна було визначити у межах шести годин, то тепер – із точністю до години - за період у 215 годин, тобто за майже 9 діб. Цю методику лазерної поліметрії

розробили спільно з фахівцями кафедри кореляційної оптики ЧНУ ім. Ю. Федьковича. Нею вже активно зацікавилися не лише в Україні, але й за кордоном, зокрема у Китаї.  

Перелічувати зроблене можна довго, та хотів би відзначити, що головним досягненням є наш згуртований високопрофесійний колектив. Адже успіх Бюро – це внесок кожного. Тому щиро вдячний всім працівникам за сумлінність і відповідальність, а особливо – жінкам, які складають до 70% працюючих, попри те, що робота у Бюро важка зокрема психологічно. Разом ми пережили багато складних років, найважчим з яких був 1997-й, коли одинадцять місяців не мали зарплати «живими грішми», навіть не мріяли про якесь оновлення. На щастя, це давно у минулому, а особливо останніми роками відчуваємо вагому підтримку й увагу до служби з боку влади області та керівництва Департаменту охорони здоров’я. 

- Насамкінець, про що мрієте, чого найбільше потребуєте для подальшого розвитку?

- Мрію про ДНК-лабораторію та мас-спектрометр для визначення токсичних речовин мінімальних концентрацій, про закупівлю іншого новітнього обладнання, яке потрібно, щоб іти у ногу з часом. Звісно, рівнятися, наприклад, на колег із Франкфурта (Німеччина), де річний бюджет служби становить 50 мільйонів євро, немає сенсу, проте бодай один мас-спектрометр на всю область конче потрібен. У першу чергу – живим. Якщо людина потрапляє у реанімацію з підозрою на отруєння, то за наявності у нас цього апарата токсичну речовину можна виявити всього за 20 хвилин і таким чином зберегти багато життів. Зрештою, він потрібен і з огляду на прикордонність нашої області. Якщо затримують іноземця, то питання про наявність чи відсутність токсичної речовини потрібно вирішити за 24 години, а це не можуть зробити з банальної відсутності апаратури. При тому, що маємо навчених спеціалістів, яким, однак, немає на чому працювати. Тому сподіваюся, що потреби служби буде взято до уваги і врешті отримаємо таке необхідне для покращення роботи не тільки судмедекспертизи, але й цілої медичної галузі області, обладнання.

За інтерв’ю подякувала Анна ГАРГАЛЯ, фото автора та з архіву Бюро судмедекспертизи

 газета "Здоров’я Буковини" №9-10 від 31.05.2019 р.