Діти лисіли через ракетне паливо.

25 років тому, коли у Чернівцях з невідомих причин почали лисіти діти, у місті працювали десятки найкращих фахівців із медицини"Весь готель "Буковина" був заповнений медиками", - згадує професор, начальник обласного бюро судово-медичної експертизи Віктор БАЧИНСЬКИЙ. Віктор Теодосович переконує, що чернівецькі лікарі виявили справжню причину хвороби, але її навмисно замовчували.

    Талієву весрію одразу відкинули. Перші пять дітей, які потрапили до обласної лікарні №2, були з тотальним облисінням. Ніхто не знав, що це таке. Пізніше почали з'являтися діти з осередковою алопецією, у яких волосся випадало місцями. Тоді забили на сполох. У місті виникла паніка. У жовтні впродовж двох тижнів батьки масово вивезли всіх дітей.
    За фактом захворювання дітей було порушено кримінальну справу, створено комісію Міністерства охорони здоровя, яку очолив заступник міністра Баранов. Він тут був майже три місяці. У цей час приїхали фахівці дуже високого рівня. Їм не дозволяли виїзджати з міста, доки не буде якихось результатів. Влада хотіла дізнатися причину алопеції, і військові її замовчували. Ми навіть підписували документи про нерозголошення таємниці.
   Спочатку зявилася талієва версія. Бо цього ж року у Києві було масове отруєння дітей талієм, який потрапив у їжу. Діти тоді теж облисіли. Волосся цієї малечі надіслали нам, щоби порівняти з волоссям чернівецьких дітей. Морфологічна картина була абсолютно різною, і ми одразу зрозуміли, що це не талій. Коли я це повідомив на одному із засідань, мене ледь з роботи не вигнали.
    Для обстеження досліджували листя з парків, відстрілювали тварин, голубів, брали проби землі, води. Навіть було розпорядження прокуратури брати органи у людей з міста, які загинули в аваріях, щоби зясувати, чи є якісь отруйні речовини у них. Дослідницького матеріалу на Москву ми надсилали повними літаками. Минуло два місяці, але жодних результатів не отримали. Тоді мене направили до Москви зібрати ці результати аналізів. Але московські вчені нічого не знайшли, і я приїхав без конкретних висновків.
    Дослідження тривали три місяці. Перші пять дітей одразу обстежили: у них взяли аналіз сечі і передали нам на токсикологічне дослідження.
    Коли з'явилися чутки про розлите ракетне паливо на вулицях Шевченка чи Лукяна Кобилиці, ми почали шукати методики, як це обстежити. Основною складовою ракетного палива є гідрозин і його похідні. Але виявити це не мали методики. Тоді через КДБ нам дали можливість працювати із засекреченою літературою, де були ці методики.
    Завідувачем відділення токсикології у нас працював Романюк. Він сказав, що у нього теж є діти, тому дослідження робитимемо цілодобово, щоби зясувати причину. Із сечі дітей виділили її сухий залишок. Працювали жовтень, листопад, грудень, січень. 19 лютого 1989 року Романюк приніс мені результат. Повідомив, що виявив у сухому залишку сечі дітей, які першими захворіли, гідрозин та його похідні. У дітей, які захворіли пізніше, цього залишку не знайшли, очевидно концентрація була вже меншою. Тож версія із ракетним паливом підтверджувалася. Зясувалося, що діти хворіли, тому що ракетне паливо важке. Воно може піднятися не вище 80 сантиметрів, тож його вдихали саме діти. У Чернівцях на хімічну недугу захворіло 137 осіб. Я вирішив видати висновок про дослідження. Памятаю, що воно потрапило до 19-го тому кримінальної справи.
    На одне із засідань комісій приїхала заступник міністра з материнства і дитинства Разумєєва. Почувши наш висновок про рактене паливо, хотіла мене звільнити з роботи, мовляв, я видав державну таємницю. Мене врятували старші колеги, запевнивши, що я вчинив правильно. Цей сухий залишок сечі ми зберігали, як речовий доказ. Але потім нам прийшов запит, що маємо його віддати. З'ясувалося, що його відправили на дослідження в Голландію. Там учені теж підтвердили нашу версію, що у сечі був гідрозин і його похідні. Але офіційно це нікого не влаштовувало. Особливо військових, які запевняли, що такого не може бути. Тому версія роками замовчувалася.

Молодий буковинець від 29.11.2013 року, ст.15